«Клас пані Чайки» розповідає історію гімназійного класу у Варшаві. Уявіть собі подорослішалих героїв «П’ятірки з хвостиком» Нестайка, наприклад. Власне, велика кількість головних героїв вирізняє цю книгу з-поміж подібної літератури, водночас дозволяє читачеві обрати собі улюблених персонажів. У гімназію польські школярі переходять переважно у віці 13 років і закінчують її у 16, наступний крок освіти – ліцей, навчання у якому триває ще 3 роки.
Романи пані Пекарської дуже добре інтегровані в реальність – ходять по впізнаваних місцях Варшави, дивляться популярні в наш час фільми, читають романи Джоан Роулнґ, Меґ Кебот, Дена Брауна. Періодично у виборі фільмів чи враженнях від книги проглядає позиція самої авторки.
Головні герої стикаються з різними ситуаціями та проблемами, як в гімназії, так за її межами. З приємного – показані стосунки в різних родинах, батьків не відсилають «щоб не плутались під ногами», вони також є дійовими особами. В «Класі пані Чайки» є навіть сцена батьківських зборів, де за короткими репліками батьків видно їх соціальний статус, релігійну належність, погляди на певні важливі аспекти життя.
Слово «сцена» тут не випадкове. Якщо структура «Класу пані Чайки» є звичною для роману, то «Лотерея» більше скидається на короткий опис молодіжного серіалу: кожен розділ розпочинається з опису якоїсь гострої ситуації, далі – ланцюжок подій, що до неї призвели, і розв’язка. «Лотерея» – динамічніша, тоді як «Клас пані Чайки» більше зосереджений на відчуттях та роздумах, ніж на самих подіях.
Змінюються і проблеми героїв. Якщо у першій книзі йшлося про адаптацію в новій школі, юнацьку дружбу і перше кохання, то в «Лотереї» проблеми набагато серйозніші – тут і спроба зґвалтування, і сплановане побиття «неугодних», і смерть, психічна хвороба чи розлучення батьків, і сутичка з кримінальним світом, самогубство, загибель – і намагання жити далі, після того, як щось із вищевказаного трапилось із твоїми близькими.
«Церква забороняє тобі використовувати гумки, але твоя католицька совість учня католицького ліцею дозволила тобі переспати з подругою твоєї дівчини й зробити їй дитину», каже ліцеїст Мацек своєму колишньому однокласнику. Більше того, ця католицька совість дозволила Сташеку шукати можливість зробити аборт, а після того, як він зазнав невдачі – покінчити життя самогубством.
Втім цей епізод не робить роман антицерковним. Авторка наголошує на необхідності особистої відповідальності кожного за свої вчинки та підкреслює важливість спілкування (наприклад мама Сташека, гніву якої він так боявся, врешті приймає свого онука та його матір).
Попри захопливість сюжету і виразне соціальне спрямування, «Лотерея» залишає відчуття надмірної постановочності, шаблонності героїв.