W najnowszym numerze ukraińskiego pisma literackiego “Kijów. Magazyn pisarzy Ukrainy” (Київ – Журнал пісьменників України) znalazło się kilka moich wierszy w tłumaczeniu Teodozji Zariwny.
ЛИСТ ДО ДАНУСЬКИ Д., ЩО ПЕРЕБУВАЄ НА ФЛОРИДІ
Надсилаю тобі вірш,
Свіженький, як булка з пекарні.
Трохи борсався у неводі думки,
Як різдвяний короп.
Він схожий на випадковий тяж,
Але не було виходу:
переривання вагітності заборонене.
У голові нема клавіша «delete».
І хоч не хотіла вставати,
Стягнув мене з ліжка.
Такий неймовірно упертий.
Позліплювала повіки,
щоби ще вдалося поспати, а він…
Змусив натиснути кнопку «record»,
І хоч сидів у голові, як на троні,
Висковзнув безсовісно крізь пальці
І вже захопив папір.
Нахаба! Непрошений!
Забери його, Данусько,
Бо дико хочеться спати,
А в тебе ще шість годин до світанку.
ВІРА В ЗАГРОБНЕ ЖИТТЯ
Рожеві хризантеми настовбурчились у вазоні.
Слабнуть з нестачі води і коріння.
Але ж вода потрібна живим.
Однак тримаються. Наїжачені і горді.
Мабуть, через колір? Рожево-бузковий
з мольберта художника світу.
А може, тому, що надіються:
Ухопить свій пензлик, як чарівний прутик,
І під одним побризком рожевого – воскреснуть.
ПЕРЕХІД
Пам’яті Юрія Гужанського
Зі світу до світу іде поет
Три ложки йогурту
Один рваний сон
Два ковтки води
Одна крапельниця
Дружина сполотніла на папір
Поправляє подушку
Як Бог хмару на небі
Ще ложка йогурту ще дві
«з’їж Юрцю за приятельок»
за маму і за тата вже пізно
пішли раніше чекають
торують дорогу
не має ваги копійка
ні добрі вчинки
хіба добрий вірш
ПРО ВИЩІСТЬ РАДІО НАД HOMO SAPIENS
У скринці з дірками в спільному сховку
Мешкає багато голосів.
Різних, як ті, що в тобі.
Вирвавши шнурок, можна їх зупинити.
Але хто відважиться вирвати тобі язик?
ДЕНЬ ПОМИНАННЯ
Під твоїм столом будувала ляльковий дім
На твоїй машинці друкувала дурниці
Ти пошив мені першу довгу спідницю на бал
(шестиклинка червона і доконче квітчаста)
Вбивали гвіздки у стіни дошки і решту
(мама кричала несамовито)
Паяли дротики
Стріляли з пневматичної рушниці
Ловили рибу
Гралися мікрохвильовкою
Сьогодні під твоїм столом тримаю ноги
Твоя машинка схована у чохлі
Замість неї з’явився комп’ютер
(мусила вивчити всі його операції)
Спідницю вдягаю рідко
І не маю часу на
вбивання гвіздків
паяння дротиків
стрілянину
риболовлю
і на витівки з мікрохвильовкою
Зрештою…
є мобільники
Сам носив одного
Якийсь кретин вигадав
Палити вогонь на могилах
Поєднавши язичників із християнами
Але які дурниці
Палити для тебе лампадку
Коли насправді вірю
Що надійде хвилина – і вернешся…
Віддам тобі твій стіл
Полагодимо знову машинку
Зрештою…
Комп’ютер – теж нескладно – навчишся
Спідницю пошиє кравчиня
А ми собі помайструємо
Десь має бути каніфоль і олово
І цвяшки з молотком чекають
А може підем на рибу?
Або зробим в городі стрільбище?
Лиш з мікрохвильовкою проблема
Знаєш, ми давно її доконали
А твою мобілку носить онучок
Я віддала йому хай бавиться…
Бо там де перебуваєш
Однак нема зв’язку
Тату.
