Kolejne wydanie Klasy pani Czajki po ukraińsku ukazało się tuż przed wojną, co brzmi po prostu strasznie. Nie zobaczyłam go już na własne oczy – znam tylko z internetu. Wydawnictwo zostało ewakuowane z Charkowa. Ważniejsze stały się inne rzeczy niż to, czy autorka dostała egzemplarze autorskie. Liczy się przecież życie. Ale książka jest i pokazuję ją w sumie dla porządku.

Головним героєм трилогії постає «клас в обличчях». Тобто сюжет будується не навколо однієї людини, а навколо групи учнів. Ось вони: сором’язлива Малгося, кумедна Єва, старанна Кінга, тендітна Каміла, зарозуміла Каська, товариський Мацек, веселий Білий Міхал та понурий Чорний Міхал. Думки власне пані Чайки подані від третьої особи. Авторка зберегла справжнє ім’я та прізвище прототипу вчительки — своєї викладачки польської мови та літератури Барбари Чайки. Сюжет охоплює три роки навчання в гімназії. За цей час відбулася сила-силенна подій: шкільні поїздки, літній табір, вечірка з нагоди Дня народження Малгосі, святкування Нового року, численні походи в кіно, а ще — поцілунки, ревнощі, бійки. Але наголос Малгожата-Кароліна Пекарська зробила на стосунках підлітків. У книзі письменниця висвітлює болючі соціальні питання: неповноцінні сім’ї, релігійна нетерпимість, зрада, напади, вживання алкоголю неповнолітніми. «Клас пані Чайки» розповідає про яскравий, важливий, але такий короткий період життя — юнацтво. Про час, коли все трапляється вперше…